Усі ми знаємо, що таке глухота,  - це нездатність людини чути, і, як наслідок, певна відірваність її від соціуму. Незважаючи на це, глухі від народження люди спілкуються між собою спеціальною мовою жестів і розуміють одне одного. А що ж таке глухота мовна? І невже люди, які мають такий недолік, приречені на нерозуміння до кінця свого життя? На мою думку, ні. Мовна глухота — це відсутність відчуття мови, недостатня розвиненість навичок як сприймання чужого мовлення, так і висловлення власних думок. На жаль, зараз ця проблема є актуальною для багатьох українців, особливо враховуючи той факт, що діти спершу вчаться користуватися різноманітними гаджетами, ніж грамотно говорити або виразно читати. Ми так звикли до безграмотності і суржику, що вже не звертаємо на них уваги, зате почувши красиве правильне мовлення, мимоволі дивуємося. Так не повинно бути! На мою думку, культура поведінки починається з культури мовлення. Не треба миритися зі своєю чи чужою мовною глухотою, вважаючи зразкове мовлення прерогативою ораторів або педагогів, воно має бути ознакою кожної людини і цінується більше, ніж брендовий одяг чи дорогий автомобіль. Давайте вчитися не тільки слухати, а й чути, і розвивати власне мовлення, щоб нас не можна було звинуватити ні в глухоті мовній, ні в духовній!

Купрієнко Олена

Нещодавно ми відсвяткували 200 років з дня народження славетного Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка. Що це — злий жарт долі чи просто збіг обставин, що саме зараз відбуваються події, так яскраво описані у його творах? Шевченка й дотепер називали Пророком, але зараз це вже аксіома. 200 років — це багато чи мало? Здається, достатньо, щоб зробити певні висновки з усіх подій, які відбувалися на нашій землі. За цей час наш народ пережив революції, війни, голодомори…  Лише завдяки нашим дідам і прадідам, які віддали свої життя, ми зараз живемо і називаємо себе українцями.

Зараз вже початок 21 століття, але бачимо, що випробування для нашого народу не залишилися в минулому. Змінилися лише засоби впливу на людей, але гуманнішими, на мою думку, вони не стали.Ввесь час на нашу територію зазіхають, а ми все боремося, проливаючи кров і вкотре доводячи право жити на своїй(!) землі. Заклики Шевченка «Розкуйтеся! Братайтеся!» і «Кайдани порвіте!» — це не порожні слова. Зараз саме час об'єднатися, пробудити в собі та інших патріотичність, почуття національної ідентичності та довести, що ми не «прадідів великих правнуки погані», а квітуча і сильна нація. Такою хотів бачити Україну Тарас Григорович і вона буде такою! Борімося за своє майбутнє і залишаймося справжніми українцями у своїх думках, словах і вчинках!

Купрієнко Олена

Я для себе з'ясувала два значення поняття «Мовна глухота».

1.«Мовна глухота» є свідченням глухоти духовної.

Розумію я це так: навіть ідеально побудоване висловлювання, яке не виражає за своїм змістом і метою жодних почуттів і жодної цінної думки, приречене на елементарне нерозуміння у його пасивному (коли адресат дійсно наче глухий і лише складається враження, що тебе чують насправді) та активному (коли адресат вербальними та невербальними засобами спілкування дає зрозуміти, що те, що він бачить і те, що він чує неспіввідносно)  режимі.

Отже, добре мовлення — не просто лад слів, а й лад думок та почуттів.

2.«Мовна глухота» — жити в країні і не знати мови.

Ооо! Переглядаючи результати діяльності засобів масової інформації, знаходиш все більше підтвердження другому варіанту тлумачення цього цікавого поняття.

«У країні сформувався цілий прошарок кровосісів державних коштів.»  Азаров Микола Янович.

На завершення висновок: обидва значення, на жаль, є актуальними в наш час.

Ми навіть і не здогадувались, Наскільки вже забута історія може повторюватись…

 Тарас Григорович Шевченко — людина, яка пережила майже все. І взявши до рук «Кобзар», читаючи рядки з минулого, ти розумієш, що Тарас Григорович, наче знав, що буде… Сучасна Україна повторює історію своєї неньки. 

  «Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!»

 Україну люблять ті, хто живе душею, хто вміє любити, а не ті, хто шукає користь від неї.

 «Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть»

В цих словах ми бачимо патріотизм! (Для тих, хто не знає що таке патріотизм – це гордість за досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її культурного надбання, та бажання захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.)

  «Кохайтеся, чоронобровії, та не з москалями.»

 Від москалів добра не чекай, москалям не довіряй. Ви вже бачите, до чого це привело.

  «В своїй хаті своя правда і сила, і воля!»

 Тільки хазяїн своєї хати має право щось змінювати та вирішувати. Зі сторони не видніше.

  «Борітеся – поборите» – тепер ці слова стали девізом для сучасних українців.

 Бадика Ярина 

Бути глухим — це не чути, вірно? Якщо ти не чуєш — ти не можеш нічого сказати або ж відповісти.

Мовна глухота спричиняє непорозуміння. Мовна глухота — це байдужість і страх. Скільки людей конфліктують, сваряться саме через те, що не чують один одного. Ти не розумієш, що тобі хочуть сказати і одразу ж нападаєш на співбесідника.

Скільки політиків намагаються закликати людей, але підбирають зовсім не ті слова. Вони самі не розуміють, що хочуть нам донести, адже не чують себе.

Іноді ти стаєш «глухим» за для своєї користі. Думаєш, що краще вже не чути мовних погрішностей, ніж усвідомлювати їх.

Не мовчи, скажи про те, що ти бачиш і тебе почують!

 Бадика Ярина 

  Сьогодні постать Тараса Григоровича Шевченка актуальна як ніколи. По-перше, тому, що 2014 рік оголошено Роком Тараса Шевченка (з нагоди святкування 200-річчя від Дня народження Кобзаря), по-друге, тому, що зараз Україна переживає складні часи — боротьбу українського народу за свою свободу, незалежність, самостійність.

 Шевченко по праву займає почесне місце в Україні, бо з невгасимим вогнем у душі захищав свободу і незалежність своєї Батьківщини, честь і гідність українського народу. Своєю творчістю Шевченко відкрив нову епоху в українській літературі, створив чудову поезію,  яка завжди  закликала до активної боротьби за кращу долю. На мій погляд, твори Шевченка ніколи не застаріють, бо в них він порушує вічні питання про життя, смерть, любов, патріотизм, справедливість… Зв'язок Шевченка з сучасністю беззаперечний, бо шевченкові поетичні рядки, знайомі нам з самого дитинства і супроводжують нас на всіх життєвих дорогах. Для нас Тарас Шевченко не тільки геніальний поет, художник, а й найбільший гуманіст світового значення.

Над минулим звівсь ти, над віками -
І не владний над тобою час.
У майбутнє йдеш ти разом з нами,
Світоч правди, рідний наш Тарас.
Провіснику волі, великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вольних народів нової сім'ї.

Сенич Тетяна

Українська мова — одна з найкрасивіших мов світу, і одна з найбільш поширених мов у Східній Європі. Українською мовою послуговуються етнічні українці США, Канади, Великобританії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Австрії, Литви, Латвії та багатьох інших країн. Вони видають рідною мовою книжки, газети, журнали, проводять богослужіння, телепередачі. Україністика викладається в 28 університетах і коледжах США, кафедри української мови створено в 12 університетах Канади. Україномовні загальноосвітні школи діють в Канаді, Австралії, Польщі, Молдові, Литві. Докладаються зусилля щодо відновлення шкіл з українською мовою навчання в Румунії та деяких інших країнах.

Проживаючи за кордоном, мільйони наших земляків та їх нащадки в багатьох країнах зберегли в своєму середовищі національну культуру, мову, звичаї, українську самобутність. У багатьох країнах організовано мережу осередків української культури — бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства.

Нині наша держава докладає чимало зусиль для зміцнення зв'язків з нашими краянами за кордоном, що сприятиме відродженню й духовному збагаченню українського народу, зростанню мовної культури, взаєморозумінню між народами.  І наше завдання — допомогти їм відродити споконвічні традиції, рідну мову, не дати згаснути нашій культурі.

Сенич Тетяна

Сократ казав:«Заговори, щоб я тебе побачив». Але інколи, коли чуєш як говорять люди, то розумієш, що частково стаєш сліпим і краще б вони не розкривали рота взагалі. Проблема двомовності на території України породила ще одну проблему, яка є не менш важливою. «Мовна глухота» впевнено крокує рядами українців. Помилки, суржик, ненормативна лексика — все це оточує нас щодня, проте ми вже напрочуд звикли до цього і навіть не докладаємо жодних зусиль для того, аби щось виправити. ЗМІ лише допомагає «промивати мізки» і робить нас ще «освіченішими».
Чому?
Чому ми змирились з цим? Чому опустили руки? Чому нічого не робимо для того, щоб накінець засяяла українська мова в усіх своїх барвах? На кого ми рівняємось? На політиків чи на зірок естради, які знають одну мову і ту з «памилками»?
«Мовна глухота»-це не діагноз, а байдужість та недбальство суспільства. Все починається з кожного з нас. Течія — річ хороша, але лише опір, сила та бажання можуть щось змінити на краще.

А ось зразок неповторної краси української мови...

 


Телець Юрій

Проходять роки, минають століття, але слова, викарбовані славетними письменниками та поетами, все одно залишаються актуальними і нині. До таких постатей належить і Тарас Григорович Шевченко. Сучасні літератори охрестили поета національним пророком і з цим важко не погодитись. Його вірш «Мені однаково чи буду...», немов написаний про сьогочасні події. В XXI сторіччі ми знов бачимо придушення національного руху, свідомості, викорення навіть думок про існування вільної та незалежної України. Так хіба ж не був Шевченко дійсно пророком, пишучи:

… Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...

За маскою «байдужості» автора, ми бачимо, що якраз все відбувається навпаки. Шевченко розкриває трагізм людини, яка зробила все можливе для своєї рідної неньки України, а тепер може це все втратити, залишившись в ярмі російських самодержавців. Поету зовсім не однаково щодо майбутнього України, адже вона та її народ заслуговують на щасливе та мирне життя:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однакові мені.

Кульмінація поезії та основна тема записані саме в цих п'яти рядках. Славетний Кобзар наголосив на тому, що меч над Україною висів споконвічно, але українці повинні боротися за себе у вогнищах революційних перетворень. Таким чином, можна зробити висновок, що «Мені однаково, чи буду..»-це звернення-застереження кожному новому молодому поколінню українців.

Слава Україні!

Телець Юрій

Останнім часом все болить… болить через події, які відбуваються. Але є те, що болить вже не одне покоління — рідна мова. Як виявляється, наша мова завжди комусь ставала на заваді для здійснення тих чи інших диктаторських, нікчемних планів. Мені шкода тих, хто так палко намагається зробити все, аби знищити остаточно нашу калинову мову. Шкода через те, що вони навіть й близько не можуть уявити собі наскільки помиляються, думаючи що могутній український народ так просто знехтує найціннішим… Болить за те, як бачиш, коли її так нівечать, ставлять питання про присвоєння державного статусу ще якійсь мові.

Я пишаюся, що в мене такий народ, така країна, яка існує завдяки нашому народові. Пишаюся, що я є носієм нашої прекрасної мови. Болить за тих, кого вже нема, бо вони так само виборювали НАШУ позицію, а не позицію влади… Пишаюся ними, пам'ятатиму їх, хоча й ніколи не знала, але я знала одне… Вони були і будуть українцями.

Не може бути ніякого питання щодо державної мови, тут все ясно. Проте, це зовсім не свідчить про те, що ми не поважаємо інші народи та мови, вони мають право бути та існувати, кожен може розмовляти так, як йому зручно, спілкуватися тією мовою, яка йому рідна, але не лізьте зі своїм в чуже!!! Піднімайте статус своєї мови в своїй країні та в своєму народові!

Слава Україні!!!

Коробенко Катерина