Проходять роки, минають століття, але слова, викарбовані славетними письменниками та поетами, все одно залишаються актуальними і нині. До таких постатей належить і Тарас Григорович Шевченко. Сучасні літератори охрестили поета національним пророком і з цим важко не погодитись. Його вірш «Мені однаково чи буду...», немов написаний про сьогочасні події. В XXI сторіччі ми знов бачимо придушення національного руху, свідомості, викорення навіть думок про існування вільної та незалежної України. Так хіба ж не був Шевченко дійсно пророком, пишучи:

… Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...

За маскою «байдужості» автора, ми бачимо, що якраз все відбувається навпаки. Шевченко розкриває трагізм людини, яка зробила все можливе для своєї рідної неньки України, а тепер може це все втратити, залишившись в ярмі російських самодержавців. Поету зовсім не однаково щодо майбутнього України, адже вона та її народ заслуговують на щасливе та мирне життя:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однакові мені.

Кульмінація поезії та основна тема записані саме в цих п'яти рядках. Славетний Кобзар наголосив на тому, що меч над Україною висів споконвічно, але українці повинні боротися за себе у вогнищах революційних перетворень. Таким чином, можна зробити висновок, що «Мені однаково, чи буду..»-це звернення-застереження кожному новому молодому поколінню українців.

Слава Україні!

Телець Юрій