Нещодавно ми відсвяткували 200 років з дня народження славетного Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка. Що це — злий жарт долі чи просто збіг обставин, що саме зараз відбуваються події, так яскраво описані у його творах? Шевченка й дотепер називали Пророком, але зараз це вже аксіома. 200 років — це багато чи мало? Здається, достатньо, щоб зробити певні висновки з усіх подій, які відбувалися на нашій землі. За цей час наш народ пережив революції, війни, голодомори…  Лише завдяки нашим дідам і прадідам, які віддали свої життя, ми зараз живемо і називаємо себе українцями.

Зараз вже початок 21 століття, але бачимо, що випробування для нашого народу не залишилися в минулому. Змінилися лише засоби впливу на людей, але гуманнішими, на мою думку, вони не стали.Ввесь час на нашу територію зазіхають, а ми все боремося, проливаючи кров і вкотре доводячи право жити на своїй(!) землі. Заклики Шевченка «Розкуйтеся! Братайтеся!» і «Кайдани порвіте!» — це не порожні слова. Зараз саме час об'єднатися, пробудити в собі та інших патріотичність, почуття національної ідентичності та довести, що ми не «прадідів великих правнуки погані», а квітуча і сильна нація. Такою хотів бачити Україну Тарас Григорович і вона буде такою! Борімося за своє майбутнє і залишаймося справжніми українцями у своїх думках, словах і вчинках!

Купрієнко Олена