Як всім відомо, що вербальні та невербальні засоби спілкування тісно пов'язані між собою, спілкування не буде успішним, якщо не пов'язувати між собою ці засоби спілкування. Люди не просто сприймають одне одного, але вони ще й формують по відношенню один до одного певне ставлення, яке народжує різноманітні почуття — від неприйняття тієї або іншої людини до симпатії, або любові.

  Але,іноді, неправильне застосування таких засобів може нашкодити та зіпсувати спілкування. Тому, для кожного з нас будуть корисними такі поради:

1) в усіх культурах існує певні норми дистанції між співрозмовниками під час спілкування, слід поцікавитися цими нормами, бо можна навіть образити людину іншої нації, якщо не дотриматися певної дистанції.

2) слід слідкувати за своїми жестами під час спілкування. Вони повинні бути своєчасними та доречними під час вашого виступу перед аудиторією чи просто при розмові.

3) слідкуйте також і за виразом вашого обличчя. Він не завжди співпадає з текстом, а тому людина обо перестає Вас слухати, або просто взагалі неправильно сприйме інформацію.

Сподіваюся, що кожен з нас надалі буде намагатися дотримуватися правил та норм етикету під час спілкування. Без сумніву наше спілкування буде кращим, досконалішим та приємнішим.

Коробенко Катерина

Всім батькам відомо якою іноді буває сізіфовою праця. Деяким вона навіть дає змогу жити на широку ногу. В нашому житті багато проблем сипляться як сніг на голову, проте, вони зовсім не заважають не чути ніг під собою, коли діти ростуть як на дріжджах. Споглядати як твоя дитинка росте, розвивається, живе й йде до своєї мети — безцінно. На жаль, дуже часто малеча не розуміє всієї важкої праці й розбиває глека з батьками, але з часом, вони обов'язково зрозуміють наскільки вдячні батькам!

Коробенко Катерина

Історія України (з часів  кріпацтва до громадян власної незалежної держави) — це ціла низка порушених проблем, які у різні часи лягали на плечі різних поколінь. І червоною ниткою, наче кров'ю наших пращурів, пронизана тема «правди, слави і волі святої» на «Нашій — не своїй землі».

«Ох, не однаково» і нині доля «безталанної», рідної Батьківщини, як в сльозах день і ніч свої карії очі вона омиває, як споконвіку східний орел без права її карає.

Але не зупинився ще час! Рано духом занепали! «Борітесь — поборете!» Кайдани порвіте" за наші славніїї літа та спільне минуле, за ті солодкі думки істини, що поринають з власних сердець, за той «садочок коло хати», степи широкії й гаї... 

Не будь байдужим!

Минуло два століття, цілих 200 років. В руках людей потужно об'єдналася інформація та технічні засоби. Виробництво прогресує, матеріальне на висоті, а ось людські серця, на жаль, такі далекі від щирої істини кохання та нашого з вами  минулого, звідки линуть вічні звертання, міцна думка Пророка. 

Не спи! Пробуди вогонь віри, надії та любові!

Хто як не філолог має досконало володіти мовою? Філолог — це майстер слова, тому його мовлення повинне бути зразковим.

Зразкове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

• правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);
• змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
• послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;
• точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найповніше відповідають висловлюваному змісту;
• виразністю, яка забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання.
• доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.

Піскунова Інна

Коли була мала, мене постійно дивувало, де беруться бабці та дідусі, яких потрібно переводити через дорогу. Я скільки раз хотіла допомогти піднести сумки, перевести через дорогу, посадити на автобус тих стареньких наших друзів. Я просто хотіла, щоб батьки мене хвалили за це, думали, що я хороша в них.  З дитинства я була егоїсткою. Потім народження малого брата мене зовсім трішечки виправило. Нажаль, мені не зустрічались такі люди, які потребували от такої допомоги. Але одного літнього дня минулого року, їхавши в торговий центр до друга, якого я ще повинна була чекати пів години, я побачила одного величезного чоловіка. Його супроводжував робітник метрополітену. Я відразу зрозуміла, що цей чолов’яга сліпий. Я навіть не подумала про те, щоб допомогти, бо мій розум затьмарювала злість, адже я ще пів години повинна була чекати свого зовсім не пунктуального друга. Але, проте, язик, як кажуть, сам повернувся, і я запропонувала свою допомогу. Працівник метрополітену ніби цього чекав уже давно і із величезним задоволенням передав мені руку цього чоловіка.  Він був настільки великий, що взявши мене під руку, я насилу втрималась на ногах. Я вперше в житті відчула себе настільки малою та настільки беззахисною. Хоча, по суті, беззахисним являвся той сліпий чоловік. А я, зі своїм зростом півтора метра з дулькою, була його опорою. З метро ми вийшли мовчки. Потім я запитала куди його провести. Він мені почав розповідати. Контакт був налагоджений. Я не хотіла бути нав’язливою та запитувати щось. Але мені було дуже цікаво почути його історію життя, чому він осліп, чому він таки великий, чому він сам в метро, та й в кінці-кінців скільки йому років. На ці всі питання я не почула відповіді. Та й вона, мабуть,  не потрібна була. Він розповідав про свою прекрасну домівку до якої добирається таким-то шляхом на такій-то маршрутці. Я була шокована. Адже сліпа людина і розповідає про ПРЕКРАСНУ домівку. Як він міг бачити? І я досі не можу зрозуміти причину, чому він так говорив. Чи це його віра, чи це його відчуття, чи уява. Цей чоловік за 15 хвилин нашої прогулянки змінив мій світогляд. Я ніколи не відчувала себе настільки потрібною, як в ті 15 хвилин.  В кінці нашої розмови, він сказав по-чоловічому ніжне «Дякую». У мене сльози на очі навернулись. І хотілось кричати «Не дякуйте за таке!». Мені цього дійсно не потрібно було. Я від щастя готова була бігти, пригати, літати. І хоч очі мої намокли, але це все від того, що я дійсно була щаслива в ту мить. Я подумала, що так мало потрібно насправді людям для щастя. Мені вистачило просто бути потрібною якомусь незнайомцю, який потребував допомоги. Але не про це. Адже найголовніше, що я зрозуміла, це те, що я хотіла творить добро, але не помічала де його потребують. Від мого бажання нічого не мінялось. Адже я була сліпа. Насправді потрібно просто бути трішки уважнішими. А найцікавіше те, що я зрозуміла нарешті одне висловлювання, що про щастя не кричать на всі сторони. Переживши таке, ви другі в моєму житті, хто дізнається про це. Першою була сестра. Я розповідаю це через стільки часу. Я ні краплі не пишаюсь собою і розповідаю це не тому що хочу, щоб хтось подував, що я добра. Це не так. Ви краще знаєте мене, бачачи в різних життєвих ситуаціях. Я розповідаю тому, що хочу просто сказати, що творячи добро, дійсно можна пережити щастя. Тому ті, хто гониться за щастям, просто озирніться навколо, і зрозумієте, що хтось потребує в цьому житті саме вас і саме в цю хвилину. Будете ви добріші і весь світ навколо вас стане теплішим.

Ромашкіна

      Кожному з нас приходилось десь виступати. Чи то з доповіддю перед групою, чи то на сцені, чи будь-де. І, зазвичай, хочеться, щоб нас слухали, не перебивали. Хочеться, щоб наше мовлення було чистим та зрозумілим для всіх. І так як кожен має певний досвід виступу перед аудиторією, може сказати, що це досить нелегка справа. Якби існував такий еліксир, який випиваєш і все – діло в шляпі – ти гарно розмовляєш. Але, нажаль, ми не в Хогвардсі.

      Просиджуючи штани в інтернеті, я почала досліджувати це питання і виділила кілька порад для себе. Хочу з вами поділитися:

1)      Щоб гарно розмовляти варто захотіти і відчути мову серцем. Звісно, великий вклад мала б зробити в свій час школа, та в першу чергу батьки. І це далеко не наша провина, що інколи, злітає з язика русизм. Це лише вкотре нагадує, що в країні проблема. Адже не нормально, коли тебе принижують тільки через те, що ти розмовляєш українською в Україні. Або ще краще, коли говорять «селючка». Світ парадоксів просто.

2)     При виступі не поспішайте і не говоріть занадто повільно. Як же можна зрозуміти, що саме ви говорите, коли поспішаєте? Або як позіхання нападає на нас, коли говорять занадто повільно? Говоріть у певному темпі, не тараторте і не мимріть. По обличчю слухачів ви зрозумієте, чи добре вони вас розуміють, чи чути їм кожне ваше слово. Загалом потрібно підлаштовуватися під аудиторію. Адже аудиторія – це як дівчина: така ж капризна і мінлива.

3)     Відкривайте рот! Хто говорить, особливо якщо він не має досвіду розповідання, звичайно, почуває себе трішки здавлено і погано відкриває рот, щоб виголосити слова, подолайте це почуття і чітко вимовляйте кожне слово. Також не ковтайте слова або закінчення слів. Вимовляєте кожне слово дзвінко. Намагайтеся не склеювати слова одне з одним. Слухачеві важко зрозуміти, що ви говорите, якщо ви будете вимовляти слова, не роблячи паузи між ними. Інакше вони не будуть слухати вас, а будуть намагатися зловити ваші слова.

4)     Використовуйте слова, які можуть зачепити увагу будь-якого слухача. Як відомо з біології, мозок людини складається з двох півкуль. Одна відповідає за творчість, а інша за науку, раціоналізм. В кожної людини одна півкуля більш розвинута ніж інша. Тому ваш виступ повинен бути настільки продуманим, щоб можна було привернути увагу і творчих людей, і науковців.

5)     Маніпулюйте голосом — його тон повинен то знижуватися, то підвищуватися. Раптове підвищення чи зниження тону голосу зразу ж виділяє слово чи речення на загальному фоні. Та й ваш виступ не буде здаватися сухим, монотонним та нецікавим.

6)     Слухачеві потрібно просто ковтати всю інформацію, яку ви хочете донести. Тому спростіть йому роботу й акцентуйте важливі слова і підпорядковуйте їм менш важливі. Робіть паузи до і після важливих слів, дбайте про конструкцію речень. Речення повинні бути прості, лаконічні. Не порушуйте логіку висловлювання. Але не давайте розслаблятися аудиторії — задавайте питання, жартуйте і інтригуйте. Наприклад, задайте питання на самому початку, примусьте думати, слухати, а відповідь скажіть тільки в самому кінці своєї доповіді. Нехай ваша аудиторія буде не просто спостерігачем, а активним спостерігачем, тому постійно цікавтеся думкою слухачів.

7)     Головний секрет успішних ораторів — це енергійність, з якою вони розповідають те, що знають. Тому тема розповіді повинна  подобатися, в першу чергу, вам. Вона повинна цікавити вас, тоді ви зможете її розповідати так, щоб привернути увагу й інших.

8)     У своєму мовленні використовуйте різні жести. Ніколи не робіть захисні жести: схрещення рук, схрещення ніг. Це буде видавати вашу невпевненість, і з боку виглядати буде теж не дуже. Кращий жест при виступі — це руки, складені будиночком, тобто кожен палець з'єднується з іншими пальцями іншої руки. Цей жест характеризує впевненої людини. Під час розмови можна розводити руки в сторону і знову з'єднувати також. Такий жест часто використовується телеведучими і політиками.

9)     При публічних виступах має велике місце закомплексованість, в нашому випадку це боязнь аудиторії. Дзеркало нам тут не допоможе. Тому потрібно тренуватися, перебороти свій страх. Спеціально ставити себе в такі ситуації: «Якщо я боюся, значить, я навмисно піду виступати, я спеціально буду робити те, що я боюся». Після декількох спроб ні одна аудиторія вам не буде страшна.

10)  І в кінці-кінців, слідкуйте за своєю мовою і не ображайтеся на те, якщо вас виправлятимуть. Це йде тільки на користь. Адже гарно розмовляти ми вчимося все життя.

     Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив».  Пам’ятаймо, щомовлення — це наше лице.

Ромашкіна

         Не знаю як вам, а мені це поняття здається якимось безсовісним. Адже воно показує всі мінуси розмовної мови наших політиків та звичайних людей. Висвітлює  всі помилки вимови та орфографії, із-за яких виникають казуси та непорозуміння. Разом з мовною глухотою  виникають діалоги з недоречним мовленням і т.д.

   Звісно ж кожна мова має свої заморочки, але варто хоча б намагатися їх уникати, а не робити вигляд наче так і має бути. 

                                                                                                  Науменко Яна

МАКСИМ БАГРІНЦЕВ

Депутат Ніжинської міськради

Мовне питання в України сьогодні є важливою складовою широкої проблеми – української ідентичності, позаяк багато хто вважає мову підґрунтям цієї ідентичності. Саме тому це питання «намертво» вплетене в обстоювання та відстоювання згаданої ідентичності українців.

Сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом тривалої війни проти української мови, української ідентичності й української державності, яку Росія розпочала після 1654 р. Нинішня мовна ситуація в Україні є результатом не завершеного в радянський період асиміляційного процесу – перетворення україномовної спільноти на російськомовну. Як наслідок – незбалансований характер двомовності, що віддзеркалює постколоніальний стан українського суспільства.

Як показало опитування Research&Branding Group 2011 року, тільки 47% українців використовують лише українську мову в ужитку, водночас суто російськомовних громадян налічується 37%. Це умовно поділяє країну на дві різномовні частини, а отже становить проблему в розвитку української державності, а також в налагоджені тісних взаємозв’язків України з Росією.

Багато питань, пов'язаних із використанням російської мови на території Україні, мовознавці, політологи, а тому й журналісти трактують по-різному, що впливає на взаємовідносини України з Росією, а також на формування суспільної думки. Це пов'язано з тим, що низку аспектів культури України висвітлювали в різні періоди за різних ідеологій, а також з тією обставиною, що питання російської мови в Україні широко використовується в сучасній політичній боротьбі і, як наслідок, їх по-різному висвітлюють різні політичні сили України та Росії в засобах масової інформації сусідньої держави.

На підставі цього можна визначити об’єкт роботи, який являє собою власне мовне питання в Україні.
Позиція російських засобів масової інформації до мовного питання в України, а саме газет «Известия», «Новая газета», а також опозиційної газети «Советская Россия» за період з 2004-го по 2011 рік.
Виходячи з цього, метою роботи буде визначення ставлення російських засобів масової інформації  до мовного питання в Україні.

Ефективність зусиль нинішнього уряду України до мовної політики в державі поки приносить мало відчутних короткострокових результатів, тому фактичне поширення російської мови в Україні у період її незалежності, за одними даними, не зменшилася, а за іншими, навіть збільшилася. Причини в об'єктивних обставинах – кризовий стан суспільства, зниження престижу українськості внаслідок соціальних розчарувань, в суб'єктивних – незацікавленість державних структур, «втома» громадських інституцій, пряма політична протидія з боку певних груп.

Неперевірені та викривлені стереотипи щодо мовного питання в Україні породжують здебільшого негативне ставлення російського уряду та преси до дій української влади у вирішенні мовних проблем в державі. Міністерство закордонних справ Росії регулярно висуває звинувачення на адресу України з приводу «так званої дискримінації та утиску російської мови в Україні». 

Стосовно мовного питання в Україні газета опозиційної партії в Росії має чітку позицію: «У тому, що сьогодні російська мова не має офіційного статусу в Україні, винні депутати партій, що входять в „антикризову коаліцію“. Депутати минулих скликань повинні були заради святої справи – збереження єдиної держави – відкинути всі політичні амбіції, лягти кістьми, але прийняти закон про визнання російської мови другою державною мовою в Україні. І всі повинні ясно розуміти, що той, хто не хоче, щоби в країні було дві державні мови, є ворогом України. Впровадження російської мови в Україні підтримує і Міністерство закордонних справ Росії, думка якого була надрукована на шпальтах російських газет. Але журналісти газети вбачають в цьому зневірення російських дипломатів в можливості відстояти права російськомовних громадян не тільки в Прибалтиці, а і в Україні».

Можна зробити висновок, що русиїстика України має важливе значення для російського уряду і це доволі часто простежується в матеріалах російських газет. Однак глобалізація, що несе зростаючу проникність міжнародних інформаційних кордонів, комерціалізація засобів масової інформації й масової культури, – це новітні загрози для незахищених мов.

Україна дедалі більше стає територією поширення виробів російської кіноіндустрії та продукції російського шоу-бізнесу. Виразне домінування російської мови зберігається й в періодиці. З приходом до влади коаліції, очолюваної Партією регіонів України, у мовній політиці дедалі помітнішим стає повернення до ідеології та практики радянського періоду. Фактична дискримінація української мови на її власній Батьківщині створює напруженість у відносинах з Росією, яка посилюється через необґрунтовані вимоги окремих російських політиків надати російській мові статус регіональної на умовах, що по суті прирівнюють її до другої державної мови. Як наслідок – українська мова перестає бути обов'язковою ознакою державності на більшій частині України.

Після прийняття ганебного закону України про мову депутати Ніжинської міської ради однозначно заявили, що мова для української держави є однією з підвалин Української держави, тож  прийняття мовного законопроекту Колєсніченка-Ківалова є посяганням на  конституційний лад України. Путінська Росія не мріє, а здійснює практично через свої диверсійні центри «п’яту колону» в Україні – намір знову міцно прив’язати Україну до Росії. Тож маємо бути пильними до таких дій, спрямованих на розкол Української держави, а потім й ліквідацію її взагалі, й відповідати на них адекватно – аж до розгортання широкого народного спротиву. Нинішньому режиму необхідно чинити опір, з одного боку, з усією рішучістю, а з іншого – зважено, у рамках тих можливостей, які передбачені Конституцією та чинним законодавством, зокрема використовуючи право на протестні акції. Бо не можна допустити в країні громадянського протистояння та кровопролиття.

Москальчук Сергій

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вжепоклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.

Москальчук Сергій

Т.Шевченко унікальна особистість! Він син українського народу, простий і зрозумілий, але в той же час — загадковий, оповитий млою суперечок і розбіжностей(навіть конфліктів).

На мою думку, просто нереально і злочинно, скеровувати його творчість і погляди на жття в якусь унормовану площину, робити з нього правило, ба більше — аксіому. Кожна сучасна людина може знайти частину свого єства у роботах Тараса Григоровича. Причому частину як добру, так і підлу, зрадницьку. Та це вже справа кожного своя. Одне скажу на завершення — борітеся за свою волю і долю так, як боровся Кобзар; бо на превеликий жаль, слово «кріпак», стає все більш і більш актуальне у наше сьогодення.

Москальчук Сергій