Тарас Шевченко в діалозі з сучасністю. Цитати
Ми навіть і не здогадувались, Наскільки вже забута історія може повторюватись…
Тарас Григорович Шевченко — людина, яка пережила майже все. І взявши до рук «Кобзар», читаючи рядки з минулого, ти розумієш, що Тарас Григорович, наче знав, що буде… Сучасна Україна повторює історію своєї неньки.
«Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!»
Україну люблять ті, хто живе душею, хто вміє любити, а не ті, хто шукає користь від неї.
«Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть»
В цих словах ми бачимо патріотизм! (Для тих, хто не знає що таке патріотизм – це гордість за досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її культурного надбання, та бажання захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.)
«Кохайтеся, чоронобровії, та не з москалями.»
Від москалів добра не чекай, москалям не довіряй. Ви вже бачите, до чого це привело.
«В своїй хаті своя правда і сила, і воля!»
Тільки хазяїн своєї хати має право щось змінювати та вирішувати. Зі сторони не видніше.
«Борітеся – поборите» – тепер ці слова стали девізом для сучасних українців.
Бадика Ярина
Стаття дуже приємно вразила мене, хоча й не вирізняється розміром з-поміж інших не менш хороших висловлювань. Але саме в цій я знайшла те, за що хотів зачепитись мій внутрішній погляд. Я побачила скрізь рядки душу автора, навіть, точніше, відчула її, бо вона дуже тонко перегукується з моєю.
Саме слова безкорисливої любові до нашої країни змусили мене зупинити пошук моєї істини. Як можна, народившись та проживаючи в Україні усе своє свідоме та несвідоме буття, не любити цю святу землю, що виносила тебе, виплекала, як рідна мати, не відвернулася від тебе, не зважаючи ні на що… Мене завжди дивували люди, які є корінними українцями з дідів-прадідів, але не те, що не люблять своєї Батьківщини, а й цураються її, відмахуються жорстокими словами невдоволення. Я б порадила їм проаналізувати свої думки, адже, швидше за все, це викликано не дуже, м'яко кажучи, хорошими умовами життя останнім часом. Але це заслуга не країни, усьому виною нещирі, жорстокі люди, які очолюють нашу державу.
Коротше кажучи, ми самі є винуватцями того, що діється з нами і з Україною. Трішки більше любові один до одного, трішки більше поваги, терпіння, наснаги (а може і не трішки), проте невдовзі ми дійсно доведемо усім націям, що наша анітрохи не гірша, а можливо і одна з кращих націй у світі. Ми маємо усі шанси самостійно побудувати сильну державу, варто лише забажати змінитися і навколишнє зміниться за інерцією.
Тарас Шевченко був одним із небагатьох, хто вірив у силу нашого народу і пророче звучать його слова крізь віки і звучатимуть, поки не зупиниться серце справжнього українця.