Часом буває так добре на душі, що хочеться вигукнути «Зупинись мить, ти чарівна!». Одна малесенька хвилинка радості може відродити віру в світле майбутнє, коли довкола лише  морок.

Люди весь час скаржаться, що біда без дощу росте, що вже дожились до того, що й нема нічого. Роки зневіри зробили свою справу, бо нині і радіємо усьому дуже обережно. Здається, що чим дужче радієш, тим довше потім плакатимеш.

Та якби ми могли обирати, коли натиснути на кнопку «Пауза», й спокійно насолоджуватися неймовірним щастям. Напевно, тоді б життя наше було інакшим. Усі були б як Фауст, що шукав сенс життя, долаючи численні перешкоди.

Народна мудрість говорить: чий берег, того і вода. Тобто, в моєму житті я розпоряджаюся перебігом подій самостійно? Чи значить це, що я можу радіти власному щастю стільки, скільки того забажаю? Якщо ми власники свого земного життя, тоді я беру маленьку паузу. Оживає планета, оживає моя країна, я хочу це бачити. Мені потрібен час, аби насолодитися яскравим видовищем.

З чистим серцем та любов’ю,

Сотникова Валентина