Наше життя є досить буденним та сірим. Щодня на нашому шляху трапляються перепони, які ми мусимо подолати, і незалежно від результату цієї «боротьби» в нашій душі залишаються певні неприємні моменти, які впливають на настрій. Що ж допомагає його підняти? Звичайно ж, це історії та розповіді близьких і друзів.

Завжди можна зустріти, так званий «екземпляр», тип людини, який ладен теревені правити, аж поки рак на горі свисне. Ти ловиш слова з рота оповідача і паралельно усвідомлюєш, що він переходить тонку межу між правдою та брехнею. Яскравим прикладом цього є один мій знайомий, який навесні розповідав мені, що допомагав власникам машин діставати зі сніжного полону їхні автівки. І все було б добре, якби він не уточнив день і час, бо я згадав, що саме тоді ми спілкувалися з ним в соціальній мережі. Проте я не розкрив карти, не дав йому зрозуміти, що викрив його брехню. Тому мій товариш розповідав далі й навіть не червонів, як калина.

Що ж робити в таких випадках?

Життя-складна річ, і статися може,  що завгодно. Але правда це чи ні завжди підкаже серце. Вірити слід не тільки словам, які можуть бути майстерно підібрані (від них може і кров холонути, жижки труситись, і навпаки,  ви можете відчути себе на сьомому небі), але й вчинкам.

Малим дітям взагалі все одно на вигадані оповідки. Вони ймуть віри в казки, добро, в щось світле і тепле. Вони навчені тому, що існує чудо з чудес, що на Новий рік до них завітає Дід Мороз і принесе довгоочікувані подарунки. Життя ж дорослих зовсім інакше. Тут без комунікації та бажання справити щонайкраще враження на співбесідника ніяк не обійтись.

Отже, завжди потрібно залишатись людиною, яка здатна жити без вигаданих історій, оповитих домислами. Брехня  та «фантастичні» розповіді лише характеризують слабкість особистості та її неспроможність існувати в соціумі на основі чесності. А от вже право вибору все одно залишається за нами: вірити чи ні?!

Телець Юрій