А й справді, кохання це таке почуття від якого водночас можна піднестись до неба і тут же дуже боляче впасти на землю.Любов окриляє, але не завжди це почуття взаємне. А це найтяжче, що може бути.У коханні головне  вчасно з«явитись і несподівано зникнути.Ось так часто і буває, без причин він зникає з твого життя і всі твої думки, щодо вашого спільного майбутнього розвіюються, як попіл на вітру..

Коли ти не розумієш, причини такого ставлення до тебе, але зрозумій, двічі в одну річку не ввійдеш, а все що сталось — на краще.І ти намагаєшся заповнити цю пустоту, але навіть не допомагають відстань, не допомагає відчуття того, що ця людина далеко, кажуть:»як з очей так і з мислі", нічого подібного, важко… дуже важко коли людина була з тобою, а тут ти розумієш, що поряд вона вже ніколи не буде, не буде обіймів, не буде розмов до світання, не буде цієї щирої посмішки і цих карих очей які тебе так вабили в ньому.Розлука теж наука,і варто сприймати це трохи легше.Як нема карих очей, то цілуй сині, тобто буде інший, який тебе буде цінувати за те що ти є.

Серцю не підкажеш, але вибирайте правильних супутників життя!

Нагорна Світлана

Кохайте та будьте коханими!)