Ще рік тому вірші Шевченка я розглядала лише як джерело, з якого ми можемо черпати інформацію про історію, мову, сутність і думки українців ХІХ-ХХ ст. А тепер що? Свобода, незалежність, надії на розвиток нашої неньки України, а Шевченко тільки передає дух минулого. Ми можемо пишатися патріотизмом, щирістю та силою людини, яка здатна була талановито відкрити душу у різноманітних своїх працях, але не більше.

Ось так я сприймала, ідеалізованого багатьма, Кобзаря, допоки у листопаді 2013 року перші удари «слуг народу» не розвіяли моє уявлення.  Все повернулося! Жахи рабства все ж  таки переслідують і не хочуть покидати наш щирий, міцний духом, народ. Заклики Шевченка до боротьби та єдності і надалі набувають актуальності. Його душа розривалася, прагнучи побачити свободу, яку ми маємо нікому не віддати.

Та найбільш важливим, як на мене, для сучасної молоді є приклад його довіри Богу. Він усвідомлював нашу залежність від Всевишнього, розумів, Хто є Творець, під контролем Кого увесь світ, і саме тому Шевченко у найскрутніші часи свого життя та життя народу промовляє слова молитви, благає порятунку в Бога, водночас не забуваючи дякувати Йому. Так, у рядках поета ми читаємо заклик до нас, пораду та істину, яку і сам осягнув серцем і розумом: 

Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь. Все брехня —

Попи й царі...

Сьогодні нелегкі часи для українців, ми перебуваємо у постійній тривозі та невпевненості, тож до кого, як не до Бога, треба звертатися за підтримкою і від кого, як не від Бога, черпати мудрість у вирішенні найскладніших проблем?! Саме цією істиною, важливою для кожного сучасника, пронизані більшість Шевченківських віршів.

Тож нам, сучасній українській молоді,  варто вивчати, цінувати і  користуватися мудрими порадами нашого Кобзаря!

Рибак Дар'я