Простір між мовцями у спілкуванні відіграє не менш важливу роль, ніж міміка і жести. Просторову і часову організацію спілкування вивчає спеціальна галузь психології і паралангвістики — проксеміка. Велике значення вона має і в міжкультурній комунікації, оскільки в кожній культурі існують свої прийняті норми соціального простору, а їх незнання може призвести до непорозуміння і навіть конфлікту.

Незалежно від національних і расових відмінностей виокремлюють 4 відстані (зони) спілкування:

1) інтимна (0-45 см), що передбачає спілкування найближчих людей;

2) особистісна (45-120 см) — спілкування із незнайомими;

3) соціальна  (120-400 см) — офіційне спілкування;

4) публічна відстань (400-1750 см) — виступ перед аудиторією.

Варто знати і дотримуватися розмежування цих зон, щоб уникнути незручностей у спілкуванні. Для людини бажання мати свій особистий простір і охороняти його є природним, а «порушення кордонів» викликає відчуття незручності, роздратування і, врешті-решт, певні діїї щодо захисту своєї території. Мабуть, кожен з нас відчув і пережив це у громадському транспорті, де мимоволі опиняєшся на близькій відстані з абсолютно незнайомими людьми. Але тут вже справа в терплячості і ввічливості. Що ж до спілкування, то тут можливо і треба уникати таких екстремальних ситуацій. Варто створити комфортні умови для співрозмовників або слухачів, не «тиснути» на них, бо це заважає сприйняттю інформації і підсвідомо негативно налаштовує проти мовця. Спостережливість тут стане у нагоді: слідкуючи за жестами і мімікою співрозмовника, його позою і поглядом можна швидко скорегувати свою поведінку, за допомогою тих же жестів продемонструвати відкритість, доброзичливе ставлення і досягти взаєморозуміння.

Купрієнко Олена