«Мовна глухота» — це суспільна позиція. Іншого пояснення цьому явищу я не можу знайти. Людина, яка свідомо ставиться зневажливо до рідної мови, до мови своїх пращурів, самостійно обирає такий шлях. Зовсім неважливо, що закладали вам вчителі чи батьки в ранні роки, якщо у дорослому віці ви продовжуєте відмежовувати себе від української мови.
Порядна та вихована людина не зможе спокійно перебувати в суспільстві, якщо вона недостатньо добре володіє словом. Це може стати причиною виникнення непорозумінь та навіть мовних конфліктів. Ще більше на рішення щодо вдосконалення мовлення може вплинути постійне глузування з боку близьких та сторонніх. Нехай це буде першим сигналом до рішучих дій.
Згідно з інформацією в Інтернеті, «мовна глухота» — явище, характерне для окупованих країн, або тих, що знаходяться під національним гнітом зі сторони якоїсь іншої держави. В незалежній країні ХХІ століття така проблема є просто ганебною, навіть хворобливою. Від нас самих залежить, чи будемо ми чути мову один одного. Що ж стосується політиків та представників культурної еліти, то вони зобов'язані своїми успіхами українському народу. Нехай обирають, чути його, чи ні!

З чистим серцем та любов'ю,

 Сотникова Валентина