Шкода, що ми не знаємо тієї мови, що говорили нею наші пращури. Тієї справжньої, тієї незіпсованої мови української. А все чому? Ми просто закриваємо очі на «перекручення» слів, на те, що забруднюємо її іншомовними виразами. «Хто ясно думає, той ясно і говорить»,-  казав Буало. Може, багато з нас просто перестали ясно думати? Ми слухаємо, але почути не завжди вдається. Чому ми почали так байдуже ставитися до нашої рідної української мови? Чи ми соромимося виправляти інших? Або самих себе...

Варто пам'ятати, що «кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта», як казав нам Олесь Гончар. Ми маємо робити все задля РОЗВИТКУ мови, а не задля її занепаду . 
Маринка Меркушкіна