Культура спілкування передбачає наявність таких рис характеру, як терпимість, доброзичливість, повага до людей, тактовність і чемність. Про культуру спілкування людини можна судити на основі її вміння володіти власними емоціями. Здатність співвідносити свою поведінку з конкретними умовами, наявність почуття міри у взаєминах – запорука нормальних взаємин із оточуючими.

Важливою рисою культури є вміння вступати у спілкування з іншими людьми без упередженості. Яким би не був твій співрозмовник, і хто б він не був – потрібно пам’ятати, що ти відповідаєш за себе. Варто триматися на гідному рівні.

Ми постійно оцінюємо себе та усіх навколо. У кожного з нас складаються певні переконання в тому, якою має бути людина. Але той, хто володіє культурою спілкування, не нав'язує своїх звичок або смаків іншому. Це просто неприпустимо (наразі йдеться не про підсвідомий вплив, а про прямий та неприхований).

Для культури спілкування велике значення мають уміння враховувати почуття та настрій інших, привітність,  доброзичливість. Часто ми помічаємо, як змінюється наш гарний настрій після розмови з людиною, яка була чимось не задоволена або роздратована. Варто пам’ятати, що негативні емоції дуже сильні, тому вони з легкістю можуть оволодіти почуттями співрозмовника.

Культура спілкування людей у різних ситуаціях ґрунтується на дотриманні певних правил, що їх виробляло людство протягом тисячоліть. Вони визначають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву етикет. Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішнього боку поведінки, так і принципи, невиконання яких спричинює осуд і навіть покарання.

Людина, яка володіє справжньою культурою спілкування, виявляє її всюди: на роботі, на відпочинку, в сімейному колі і громадських місцях. Уміння людей передавати свої думки і почуття іншим людям, уміння не лише говорити, а й слухати, виявляти розуміння і доброзичливість, співчуття і увагу складають культуру повсякденного спілкування.

І на останок.

Невербальна культура спілкування має на увазі відкрите положення тіла, мінімальну жестикуляцію. Дуже неввічливо розмахувати руками перед обличчям співрозмовника. Також не прийнято стояти боком або відвертатися спиною. Щодо міміки, то її досить складно контролювати під час розмови, але треба стежити, щоб ваше обличчя не стало неприємною гримасою при вираженні будь-яких емоцій. Також негативно сприймається «закрита» поза: схрещені руки на грудях і схрещені ноги. Приймати її – ознака невихованості. Якщо спілкування відбувається сидячи, не слід розгойдуватися на стільці, соватися на сидінні, чистити нігті, гризти зубочистки і не дивитися на співрозмовника.

Культурне спілкування – це завжди діалог, обмін думками, вираження власних думок і інтерес до думок співрозмовника. Не забуваймо про це.

Тетяна Полобюк