Для спілкування характер, кількість і мета дотиків мають важливе значення. Базовими значеннями дотиків є привітання, захист, попередження, схвалення/несхвалення повідомлення, які передають потисками рук, поцілунками, обіймами.Наприклад, для чоловіків-арабів ходиити під руку — національна звичка, тоді як будь-які дотики між жінками, включаючи потиски рук на знак привітання, там виключені. У слов'янській культурі, цілком звичним явищем є жінки, які йдуть під руку і розмовляють. У США за руки на людях тримаються закохані пари.

Спілкування арабів традиційно супроводжується серіями дотиків: вітаючить, вони торкаються одне одного щоками, під час розмови також час від часу торкаються одягу співрозмовника на знак довіри та приязні.

Традиційне слов'янське вітання через обійми залишилося привілеєм родичів і близьких людей. Тепер вітаються переважно нахилом голови і потисканням рук. Рукостискання здійнюють і на знак домовленості, примирення, дружби. У слов'я6нській культурі жінкам тиснуть руку не так часто, як це роблять у американській та європейських, де на статеву відмінність у такому разі практично не зважають. У давнину рукостискання серед східних слов'ян поширювалося лише на чоловіків, торкатися жінки було заборонено.Західноєвропейську манеру цілувати дамам руку перейняли набагато пізніше і зараз вона є не такою поширеною.

Українці зазвичай не звертають уваги на те, які їм дають решту грошей в магазині чи на базарі: безпосередньо в руку чи на прилавок. На Сході наврядче хтось покладе решту покупцю просто в долоню: там будь-які дотики з іноземцями, особлиов іншої статі, — річ неприпустима. А от американець, навпаки, на такий жест може образитися, буцімто хтось не захотів торкнутися його руки.

Існують культури, прихильні до дотиків – такі як італійська, арабська, турецька та різноманітні латиноамериканські культури. Дотики представників цих культур є більш тривалими, щедрими та щирими, ніж, наприклад, у англосаксонців, більшість дотиків яких обмежуються нетривалими обіймами, швидкими поцілунками та зовсім формальним рукостисканням. У більшості слов’янських культур дотик – це активне вторгнення в особисту сферу іншої людини, тому він має бути дією обережною та ненав’язливою. До найменш контактних зазвичай належать культури Північної Європи та Північної Америки, а також Далекого Сходу. 

Важливим є не тільки сам жест-дотик, а й частина тіла, яка при цьому задіяна. Наприклад, більшість азіатів не торкаються одне одного голоами. Голова, а не серце для них — це храм душі, тому дотики головами вони вважають небезпечними.

В суспільствах, де тактильні контакти забороняються як «непристойні», такі, що порушують приватність, загострюється потреба в розширенні таких контактів «штучно». Таким чином в Західній Європі було започатковано Міжнародний день обійм.

Отже, у спілкуванні із незнайомцями, особливо представниками інших народів, слід бути дуже обережними та уважними, щоб дотиками не образити інших і не принизити власну гідність!