Ми не задумуэмось іноді над тим, що люди можуть спілкуватись між собою, але не розуміти, а таке часто буває.Отут і настає ця глухота, але це не хвороба, а просто глухота духовна. Жити в одній країні, начебто повинні володіти державною мовою на досить високому рівні, але більшість не знає нормально ні своєї мови ні чужої.

Варто подивитись на наших політиків, народ повинен брати приклад з таких людей, намагатись гарно сказати, АЛЕ… всі бачать зі своїх екранів телевізорів різні казусні моменти, ми сміємось над цим, а треба плакати.Це соромно, освічена людина, політик, який займаэться державними справами іноді не може сказати державною мовою одне речення, він думає як його перекласти.Це неприпустимо, давайте не дозволимо цієї мовної глухоти надалі.Ми українці, наша мова займає 2-ге місце за милозвучність, ми повинні цим пишатись і надалі намагатись удосконалювати себе та свою мову. 

Мова – це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості.
(Іван Огієнко) 

Нагорна Світлана))